Чому після удару в гольфі болить спина?

Біль у спині після удару в гольфі - одна з найчастіших скарг у цьому спорті, і приходить вона у дивний момент: не під час замаху, а пізніше, коли опускаєшся в крісло машини або встаєш зранку затиснутим. Біль у спині після удару в гольфі рідко означає, що на майданчику щось порвалося; куди частіше це поперек тихо розплачується за різкий однобокий розворот, який решта тіла не допомогла винести. Сам замах триває близько секунди. Затиснутість, яку він залишає, може триматися днями.

Якщо, коли встаєш і трохи рухаєшся, біль відпускає - це добрий знак: спина просить руху і простору, а не повідомляє про справжню поломку.

Замах у гольфі - один з найрізкіших розворотів у спорті, і він цілком однобокий: ти скручуєшся і розкручуєшся з силою в один і той самий бік, сотні разів за сезон, майже ніколи в інший. Заковика в тому, що поперек не створений для скручування. Справжній поворот має йти від стегон і середини спини (грудного відділу); поперековий відділ під ними задуманий стабільним, а не таким, що крутиться.

Тож коли стегна затиснуті після тижня за столом, а середина спини жорстка, вони не дають потрібний поворот - і поперек бере його на себе, розвертаючись далі, ніж йому належить. Цей зайвий скрут лягає зсувом і тиском саме на найнижчі сегменти, ті, що й так несуть найбільше навантаження. Помнож це на повне відро м'ячів або вісімнадцять лунок, повісь важку сумку на одне плече для переходу - і одна втомлена зона робить роботу, яку мали поділити чотири-п'ять частин тіла. Просидь весь тиждень нерухомо, а в неділю попроси тіло розвернутися на повній швидкості - і саме в цьому розриві народжується біль. Не від слабкості, а від повороту, до якого тіло не розігріли.

Під час самого замаху ти майже нічого не відчуваєш. Ти розігрітий, у русі, трохи заведений, і тіло тримає кожен удар без скарг. Рахунок приходить пізніше. Втома тихо копиться за раунд, диски і дрібні суглоби лишаються стиснутими під навантаженням, а глибокі м'язи тримаються напруженими ще довго після того, як ти перестав це помічати. А потім ти зупиняєшся. Сідаєш у машину на дорогу додому, м'язи холонуть і стягуються навколо всього, що оберігали, і надвечір - або наступного ранку - поперек заклинює.

Така відкладеність зазвичай добра новина, а не погана. Біль, що копиться з накопиченого стиснення і втоми і відпускає, коли рухаєшся, поводиться як втомлена тканина, а не пошкоджена. Міжхребцевий диск - це губка, наповнена вологою; потримай її стиснутою під розвертальним навантаженням годинами, і вона сплющується, простори навколо звужуються, і все здається тугим, поки тиск нарешті не зійде.

Розімнися до замаху. Десять чесних хвилин м'якого руху перед першим м'ячем різко знижують ризик травми: кілька легких поворотів корпусу, махи ногами, повільний випад, щоб розкрити стегна. Холодне тіло, яке просять розвернутися на повній швидкості, - якраз те місце, де найчастіше зривають спину на вихідних.

Повертайся від стегон і середини спини, а не від попереку. Хай замах починають стегна, а плечі йдуть слідом, і тримай поперек довгим і стабільним, а не вихоплюй скрут від лінії ременя. М'якше і трохи коротше щоразу краще за максимальну закрутку: у дальності втрачаєш майже нічого, а бережеш ту зону, яка не може дозволити собі перевантаження.

Звільняй стегна і середину спини і поза майданчиком. Майже весь біль у спині від гольфу - це насправді затиснуті стегна і жорсткий верх спини в масці попереку. Поверни цим двом їхню амплітуду - і поперек перестане довертати за них. Потроху і часто - пара хвилин майже щодня, розкриття стегон і м'які повороти середини спини - дає куди більше, ніж одна довга розминка перед грою.

І декомпресуй після гри. Не складайся прямо з раунду в крісло машини, а потім на диван. Дай хребту витягнутися: м'який вис, полежати на спині зі зігнутими колінами, повільна легка розтяжка - будь-що, що розгорне стиснення, яке вдавив замах. Зі спиною регулярність щоразу перемагає інтенсивність, і мета не виснажити тіло, а допомогти йому відновитися.

Зазвичай післяігрова затиснутість минає за кілька днів м'якого руху і трохи простору. Але пара ознак заслуговує більшої уваги - спокійно. Біль, що простромлює в сідницю або ногу, оніміння чи поколювання, яке розходиться в ногу або стопу, справжня слабкість у нозі або біль, який просто не відпускає кілька днів, - це привід показатися, а не махати ключкою далі.

Справа не в страху, а в тому, щоб слухати тіло. Гострий, простромлюючий біль - сигнал перестати форсувати і почати м'якше, а не тиснути сильніше. Збав, дай простір, і якщо не заспокоюється - покажися.

Розминка і розумніший замах не дають раунду тебе травмувати, але стиснення, яке сезон розворотів пакує в поперек, треба активно розгортати - і це якраз Gravity Stretching. У підвисі на ліанах, коли опори для ніг і петлі для пальців рук тримають твою вагу, та сама гравітація, що навантажувала хребет у кожному замаху, починає розтягувати тебе у зворотний бік. Декомпресія тіла створює простір і знімає тиск: диски напиваються вологою назад, стегна розкриваються після скрученої затиснутості, а жорстка середина спини звільняється - і поперек нарешті перестає робити той розворот, для якого ніколи не був створений. Ми працюємо з усім тілом, а не з одним хворим місцем - саме це і потрібно спині гравця в гольф. Нічого через силу: розслаблення замість зусилля, поруч тренер, усе починається з трьох секунд.

Зазвичай стає легше вже після першого заняття, біль частіше йде на 4-6 занятті, а стійкий результат складається приблизно до десяти - і тіло, якому регулярно повертають його довжину, куди легше переносить наступний раунд. Рівнів практики сім, і перші п'ять відкриті будь-кому, хто тільки починає, - у будь-якому віці й стані; шостий і сьомий для тих, хто вже почувається чудово і цікавиться, що далі. Якщо гольф став приходити разом із хворою спиною - знайди студію поруч. А якщо в твоєму місті студії ще немає - проголосуй за своє місто: саме так ми вирішуємо, куди приходити далі.